Пам’ятки російського ювелірного мистецтва XVII – початку XX ст.

Зібрання виробів російських майстрів, що зберігаються в Музеї, охоплює період з XVII до початку XX ст. і надає уявлення про розвиток ювелірного мистецтва цього часу. Усі ці вироби побутували в Україні поряд з роботами місцевих майстрів і належали багатим світським та духовним особам.

Основним ювелірним центром Росії в XVII – першій половині XVIII ст. була Москва. В Майстернях Московського Кремля – Оружейній, Золотій, Срібній – найкращими майстрами створювались вироби світського та культового призначення. Окрім того ювелірне мистецтво розвивалось і в інших центрах: Новгороді, Ярославлі, Костромі, Великому Устюзі, Сольвичегодську, вироби яких також представлені в Музеї. В цей період видатного розвитку досягли техніки гравірування, черні, емалі по скані, а в кінці XVII ст. сольвичегодські золотарі першими стали використовувати розпис по емалі. Вироби прикрашали численним коштовним камінням та перлами.

Починаючи з 20-х рр. XVIII ст., у зв’язку зі змінами в економіці і розширенням зв’язків з країнами Західної Європи, російське ювелірне мистецтво починає розвиватись під впливом стилів бароко, рококо, класицизм, модерн. З’являються предмети нових видів та форм, прикрашені карбованим візерунком з широким використанням золочення. Великою популярністю відзначались вироби з живописною емаллю та черню, які принесли російським майстрам світове визнання. Серед провідних ювелірних центрів, окрім Москви, виділяється і Петербург.

У XIX ст. виробництво золотих та срібних предметів в Москві та Петербурзі зосереджується в крупних майстернях, фірмах та фабриках, оснащених новим механічним обладнанням, яке давало змогу запровадити у виробництво механічну поліровку листового срібла, золочення гальванічним способом, штамповку, фігурне лиття.

Серед петербурзьких фірм доброю репутацією користувались фірми Грачова, Морозова, але особливо вирізнялася серед них фірма, заснована у 1842 р. Карлом Фаберже, яка мала статус поставника царського двору, що надавало виробам фірми елітарності і формувало вишукані смаки не тільки у майстрів, але й у замовників.

Користувались популярністю і московські фірми – Сазікова (заснована у 1812 р.), котра славилась срібною скульптурою, Овчиннікова (дата заснування – 1851 р.), емалеві вироби якої були відомі по всій Росії, а її майстри першими освоїли віконну чи прозору емаль. Мистецтвом черні славилась московська фірма Хлєбнікова.

Експонати

Розгорнути

Панагія

Панагія

Кінець XVII ст.
Росія

Панагія

Панагія

Кінець XVII ст.
Росія

Стопа

Стопа

Стопа 1741 р.
Росія, Москва

Кубок

Кубок

50-60-ті pp. XVIII ст.
Росія, Москва

Цебрик і глечик-рукомий

Цебрик і глечик-рукомий

60–80-ті pp. XVIII ст.
Росія, Санкт-Петербург.
Майстер Герман Фрідріх Помо

Кухоль

Кухоль

Кінець XIX ст.
Росія, Санкт-Петербург.
Майстер В. Гордон

Чайно-кавовий сервіз

Чайно-кавовий сервіз

1843 р.
Росія, Санкт-Петербург.
Майстер Адольф Шпер

  • Панагія
  • Панагія
  • Стопа
  • Кубок
  • Цебрик і глечик-рукомий
  • Кухоль
  • Чайно-кавовий сервіз
  • Панагія

    Панагія

    Кінець XVII ст.
    Росія

  • Панагія

    Панагія

    Кінець XVII ст.
    Росія

  • Стопа

    Стопа

    Стопа 1741 р.
    Росія, Москва

  • Кубок

    Кубок

    50-60-ті pp. XVIII ст.
    Росія, Москва

  • Цебрик і глечик-рукомий

    Цебрик і глечик-рукомий

    60–80-ті pp. XVIII ст.
    Росія, Санкт-Петербург.
    Майстер Герман Фрідріх Помо

  • Кухоль

    Кухоль

    Кінець XIX ст.
    Росія, Санкт-Петербург.
    Майстер В. Гордон

  • Чайно-кавовий сервіз

    Чайно-кавовий сервіз

    1843 р.
    Росія, Санкт-Петербург.
    Майстер Адольф Шпер

  • Панагія
  • Панагія
  • Стопа
  • Кубок
  • Цебрик і глечик-рукомий
  • Кухоль
  • Чайно-кавовий сервіз