Пам’ятки ювелірного мистецтва доби давньої Русі IX–XIV ст.

П’ятий зал

Аналізуючи ювелірне мистецтво східних слов’ян, можна виділити два етапи в його розвитку. Перший – давньослов’янський (VI–VIII ст.), пов’язаний з культурою найбільшого східнослов’янського племінного союзу Середнього Подніпров’я – полян-русів. Другий етап – давньоруський (ІХ–ХІІІ ст., пов’язаний з культурою першої східнослов’янської держави – Київської Русі.

Яскраве й самобутнє мистецтво давніх слов’ян, що складалося протягом багатьох століть, стало фундаментом, на якому народилося і розвивалося мистецтво Київської Русі.

У X ст., з прийняттям християнства, першу східнослов’янську державу – Київську Русь – було втягнуто в могутній життєвий потік західноєвропейського та візантійського світу, в сферу християнської культури. В процесі її засвоєння та багатовікового творчого переосмислення виникло оригінальне й самобутнє давньоруське мистецтво, яке є предметом законної гордості українського народу.

Найбільш яскравим виявом давньоруського мистецтва була ювелірна справа, яка до середини XIII ст. досягла найвищого розквіту. В цей час вироби майстрів-ювелірів Києва, як центру ювелірного виробництва в державі, мали великий попит не тільки в Київській Русі, але й за її межами.

Митці Київської Русі зробили великий внесок у скарбницю світової культури. Творчість давньоруських майстрів сягає корінням у глиб віків. На шляху свого історичного розвитку слов’яни Східної Європи мали взаємозв’язки з багатьма неслов’янськими племенами і народами. Тому формування мистецтва Київської Русі було складним процесом, що синтезував іранську, фракійську та фінно-угорську спадщини, увібравши в себе візантійські, арабські та норманські художні традиції і мотиви. В жодній країні середньовіччя не можна зустріти так багато перехресних впливів, як тут, у контактній зоні між країнами Заходу та Сходу, Візантією та Скандинавією.

Поряд з давньоруськими коштовними предметами заможні верстви східнослов’янського населення, хоч і меншою мірою, користувалися і привізними високохудожніми ювелірними виробами, які потрапили до Київської Русі внаслідок військових походів, торгівельних і культурних зв’язків з країнами Західної Європи, Візантії, Кавказу, Скандинавії та зі степовими племенами.

Деякі з привізних виробів ставали взірцями для художньої творчості давньоруських майстрів. Однак в основі ювелірного мистецтва Київської Русі лежали національні форми, сюжетні композиції та орнаменти, які відповідали місцевим традиціям і звичаям.

У південноукраїнських степах у цей час мешкали численні кочові скотарські племена:

У другій половині XIII ст. розвиток східнослов’янської культури на декілька століть було перервано монголо-татарською навалою. Але художні досягнення Київської Русі не загинули: вони стали невичерпним джерелом, основою творчості українського народу впродовж наступних віків.