Античні міста-колонії Північного Причорномор’я (VII ст. до н.е. – IV ст. н.е.)

Третій зал (колекції)

Майже в один час зі скіфами у Північному Причорномор’ї з’явилися переселенці-греки, вихідці переважно із західного узбережжя Малої Азії (Іонії). Найбільшу роль у колонізації відігравало місто Мілет. Морем на кораблях вони здолали значну відстань і заселили прибережні райони Чорного моря. Найдавнішим поселенням вважається торгова факторія (емпорій) Борисфенід на о. Березань у гирлі Дніпро-Бузького лиману, заснований у середині VII ст. до н.е. Згодом числені колонії виникли на узбережжі Південно-Західного Причорномор’я, на південному і південно-західному узбережжі Криму. Засновані колонії швидко розвивалися в економічному і культурному плані і невдовзі перетворилися на держави, найбільшими з яких були Ольвія (поблизу сучасного село Парутіне, Миколаївська область), Тіра (на околиці сучасного м. Білгород-Дністровського, Одеська область), Ніконій (у межах сучасного села Роксолани, Одеська область), Керкінітида (у межах сучасного м. Євпаторія), Херсонес (у межах сучасного м. Севастополя), Пантікапей (у межах сучасного м. Керч). Більшість міст разом з оточуючими сільськими поселеннями мали полісне самоврядування. А у східному Криму та на Таманському півострові виникло Боспорське царство із столицею у Пантикапеї. Основу населення складали греки-переселенці, але з часом все відчутнішим ставала частка варварського населення – скіфів, фракійців, таврів, меотів.
Основу життя складало сільське господарство, ремесло і торгівля. Північне Причорномор’я стало головною житницею всього античного світу. У останні століття до н.е. грекам вдалося акліматизувати виноград, що стало поштовхом до розвитку виноробства. Основою ремесла були чорна та кольорова металургія, гончарство. Але найбільшої слави античним містам принесла торевтика і ювелірна справа. Домінуючу роль тут відігравав Боспор. Грецькі ювеліри виготовлювали численні прикраси для внутрішніх потреб, а також для кочових народів – скіфів та сарматів. Майстри зуміли вдало поєднати свої художні та технічні навички з потребами місцевих вождів та жерців. Унаслідок цього у IV ст. до н.е. з’явилися такі ювелірні шедеври як пектораль з Товстої Могили, амфора з Чортомлику, гребінь із Солохи і чаші із Гайманової Могили та Куль-Оби та інші. Розквітає особливий греко-скіфський художній стиль, що став наступником скіфського звіриного стилю VII–V ст. до н.е. Він позначився у зображенні різноманітних тварин, з-поміж яких значну частину займали різноманітні фантастичні істоти. З’явилися численні зображення антропоморфних персонажів – божеств, легендарних пращурів, героїв. У наступні століття ювелірна справа занепадає, але знову розквітає у перші століття н.е., коли вона була пов’язана вже із обслуговування запитів сарматських народів. Завдяки розгалуженим торгівельним зв’язкам продукція античних міст Північного Причорномор’я розходилася як по землях варварських народів, так і по усьому античному світові. З іншого боку ці міста стали центрами, через які до греків та римлян приходили товари від кочовиків і місцевих землеробів (хліб, худоба, шкіра, хутро, раби), а до них йшли вироби та продукти материкової Греції та інших античних центрів (коштовний посуд, ювелірні вироби, одяг, тканини, вино, олія). Міста Північного Причорномор’я були важливими центрами розвитку античної культури. У Херсонесі та, можливо, Ольвії й Пантикапеї були театри. Переселенці принесли у Причорномор’я культи різних античних богів, що часом ставали популярними у місцевого населення. Будувалися численні храми та святилища. А з I ст. у Північному Причорномор’ї починає розповсюджуватися християнство. Зокрема, наприкінці I ст. у Херсонесі зустрів свою смерть 4-й Римський папа Климент I. На початку IV ст. було засновано Херсонеську кафедру. До того ж часу відноситься і діяння Херсонеських священомучеників.
Античні держави на території Північного Причорномор’я існували понад тисячоліття. Вони пройшли складний історичний шлях: розквіт, що часом замінювався занепадом, численні війни і, навіть, повстання. Найвідомішими подіями стали: похід Зопіріона (полководця Олександра Македонського) на Ольвію у 331 р. до н.е., скіфо-херсонеська і мітрідатові війни кінця II ст. до н.е., повстання Савмака 108-107 рр. до н.е., Скіфська або Готська війна 238-271 рр. н.е. У 70-80-х рр. IV ст. більшість античність міст, особливо у Північно-Західному Причорномор’ї, постраждало від навали гунів. А у 520-530-х рр. античні міста Криму переходять під владу Візантійської імперії, що знаменувало закінчення античного періоду історії.